знайдіть, будь ласка, невеликий вірш Ліни Костенко

                               Крига на одрі 

В цьому році зима 

Не вігадала білої свити. 

Часом вже й приміряла, 

Та хтось її заразу крав. 

Пощукала, поплакала... 

Що ж робити?- 

Будувала в старій 

Із торішніх зів'ялих трав.Як коли лютувала,Стелила рядно ожеледиць.Сперечалася з морем,Несла сум'яття вітрів.Все збиралась на силі.Та не встигла огледіться,Як проснулись дереваІ на Одрі лід потемнів.Крига буйно ломиласьУ відкриті двері протоки.Лід кришився, б'ючисьОб каміння берегове...І нарешті по Одрі –Темній, широкій –На останній крижиніСамотня чайка пливе.- Ти куди ж розігналась?Чи, бува, не до самого моря?Чайки держаться гурту,А ти відпливаєш одна.А крижина тонка,А крижина майже прозора...Ну, а що, як їїрозмиє вода весняна?Ну, а що, коли їйТа удержать тебе несила?Затріщить і відломиться...Піде вода кругами...- Дивна людино!Я ж маю крила.Нащо крилатим ґрунт під ногами?

                           КРИЛА А й правда, крилатим ґрунту не треба.Землі немає, то буде небо.Немає поля, то буде воля.Немає пари, то будуть хмари.В цьому, напевно, правда пташина...А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає.А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,А з правди, чесноти і довір"я.У кого - з вірності у коханні.У кого - з вічного поривання.У кого - з щирості до роботи.У кого - з щедрості на турботи.У кого - з пісні, або з надії,Або з поезії, або з мрії.Людина нібито не літає...А крила має. А крила має!